Картопляники з "вчорашнього" пюре (мій авторський рецепт)
3.0
rutamyata
28.08.2019

Напевно, таку страву, як картопляне пюре, знають та полюбляють більшість мешканців не лише нашої держави, а й багатьох інших країн по всьому світу, де лишень такий овоч, як картопля, у великій пошані!... :-) Ще б пак, адже пюре з картоплі є фактично універсальним гарніром до будь-яких страв: м'ясних, рибних, з морепродуктів, овочевих, грибних тощо, а також в окремих випадках цілком може слугувати й самостійною стравою або ж навіть компонентом для приготування інших страв. От тільки, на жаль, є у цій діжці меду й ложка дьогтю, знайома, мабуть, багатьом з тих, для кого картопляне пюре не є чимось небаченим, а являється цілком звичним продуктом (і мова тут піде зовсім не про зависокі показники калорійності та глікемічного індексу цієї популярної страви (хоча й це також для когось може стати прикрою завадою до її споживання)). Справа в тім, що найсмачнішим, найпухкішим та найароматнішим картопляне пюре є лише коли воно щойно приготовлене і ще не встигло охолонути. Проте ми ж зазвичай готуємо його"із запасом" - так, щоб усім вистачило та ще й на завтра залишилося! :) :) :) На наступний день, звісно, за умов правильного зберігання, його, як правило, ще їсти можна, одначе смако-ароматичні характеристики та структура страви вже зовсім не ті, що одразу ж після приготування. Ну а якщо ще й пюре початково вийшло не надто вдалим, - то й поготів: збивається у тверду, щільну грудку, яку легко на виделку нахромити, на смак - якась глевка незрозуміла маса, і куди подівся той аромат свіжозвареної картоплі, що напередодні наповнював усю кухню! :-( Але ж мусимо вже доїсти, бо ж викидати шкода!... ((( Знайома картина, чи не так, шановні пюреїди всіх країн та континентів? ;-) Ото ж і мені нещодавно світила перспектива обідати"учорашнім"картопляним пюре, котре, до того ж, і ще зовсім свіжим смакувало не найкращим чином - надто вже на наступний день!... Певна річ, мене така перспектива якось не дуже радувала, тож я вирішила виправити ситуацію: приготувати з того пюре щось смачненьке, та водночас швидке й не надто заморочне.... Відштовхуватись вирішила від власних гастрономічних вподобань. А я, треба сказати, просто обожнюю усілякі смажені та печені вироби з картопляного тіста: картопляні котлети, зрази,"пальчики",запіканки, цепеліни і т.д., і т.п. Одначе, чесно зізнатися, готую цю всю смакоту вкрай рідко, оскільки зазвичай приготування подібних страв вимагає чималих витрат часу та зусиль :((( Та тут за такої нагоди мені раптом спала на думку ідея приготувати з того вчорашнього пюре такі-собі картопляники нашвидкоруч, всього лише змішавши його з яйцем і невеликою кількістю пшеничного борошна та посмаживши отримане тісто у вигляді невеликих оладок у пательні на олії до золотавої скоринки. І хоча одразу розуміла, що за смаковими та іншими органолептичними якостями такі вироби навряд чи зможуть скласти суттєву конкуренцію справжнім картопляникам (або, як їх ще називають в Україні, - лежням), приготовленим із"цілеспрямовано"звареної картоплі, проте, як на мене, у будь-якому разі це було б куди краще, аніж просто "ласувати"не надто вдалим "вчорашнім"картопляним пюре... :) Отож, сказала - зробила! :) :) :) ... І мушу зізнатися, результат істотно перевершив мої очікування: якби я достовірно не знала про те, що основу цієї страви складало не надто пухке, не надто смачне та не надто запашне звичайнісіньке пюре з картоплі, приготоване напередодні, то ніколи б сама не здогадалася - настільки ці картопляники смачними й ароматними!!! ;))))) А яскраво-золотавий відтінок їхньої апетитної скоринки - то була справжня насолода для ока (у чому можна пересвідчитися, лише поглянувши на фото цієї страви, котре я зробила при її подачі)!... ;)А густа домашня сметана, якою я вже на тарілці злегка присмачила кожен свій картопляник зверху, надала їм ще більш ніжних смакових ноток))) Словом, смакота та й годі!... ;) ;) ;) ;) ;) А отак несподівано мною винайдений простесенький рецептик цієї смакоти одразу ж після її дегустації я в усіх подробицях ретельно занотувала - бо ж небезпідставно відчуваю (а таке відчуття мене рідко коли підводить!), що він ще далеко неодноразово стане у пригоді, і не тільки мені!... :-)) Відтак, із радістю ділюся цією своєю інтелектуальною власністю зі всіма бажаючими, кому, як і мені,"проблема"доїдання на наступний день несмачного чи просто вже добряче піднабридлого картопляного пюре знайома не з чуток! :-) Отже... Картопляники зі"вчорашнього"пюре. (Мій авторський рецепт). Холодне картопляне пюре, приготоване напередодні (в мене було ~150 г домашнього пюре з натуральної картоплі), з'єднати з яйцями (я додала 1 домашнє куряче яйце) та пшеничним борошном (у мене пішло ~3 ст.л.) та ретельно усе змішати, розтираючи збите грудочками пюре (наприклад, за допомогою столової ложки), до отримання більш-менш однорідної маси середньої консистенції. Смажити картопляники у розігрітій сковорідці (у мене - з антипригарним покриттям) на рослинній олії (я використовувала рафіновану соняшникову), викладаючи картопляне тісто столовою ложкою, з двох боків до золотавої скоринки. Подавати до столу у гарячому вигляді в якості самостійної страви, за бажанням поливши сметаною чи будь-яким уподобаним соусом. P.S. Кількості інгредієнтів, застосовані мною при приготуванні цієї страви, у рецепті я навела не як сталі пропорції, а лише як приблизний варіант, оскільки на визначення оптимального співвідношення складових таких картопляників у кожному окремо взятому випадку їх приготування напряму впливають такі нестабільні чинники, як консистенція картопляного пюре, розмір яєць та рівень вмісту клейковини пшеничного борошна. Тож, готуючи картопляники за цим рецептом, аби картопляне тісто вийшло підходячої густини, раджу вам, визначаючи вдалу пропорцію його компонентів, перш за все орієнтуватися щоразу"на око". Бажаю й вам кулінарної кмітливості та вдало винайдених"виручальних"смачних та цікавих страв! :-) :-) :-)


close
Додати свій рецепт